Межі використання гнучкого каміння
Гнучке каміння – по-справжньому універсальний матеріал. Його можна використовувати як всередині приміщень, так і зовні. Морозостійкість (-45°С) дозволяє використовувати таке облицювання для фасадів будівель можливо, навіть, на антарктичній станції ім. Вернадського.
Дякуючи здатності витримувати високі (до +650°С) температури, кам’яні шпалери також доцільно використовувати для оздоблення печей та камінів.
Оскільки гнучке каміння не боїться води, не втрачає своїх властивостей та зовнішнього вигляду при регулярних впливах вологи, ним часто оздоблюють вологі приміщення: сауни, лазні, кухні, ванни та басейни.
Цікавою властивістю матеріалу є його світлопроникність. Якщо обклеїти ним світильник, або зробити світлове панно, створиться досить ефектне видовище, та приміщення заповниться м’яким розсіяним світлом.
Особливості монтажу гнучкого каміння
Перед встановленням передусім слід підготувати поверхню – ретельно вирівняти та за-шпаклювати.
Після того ґрунтують спеціальним складом глибокого проникнення, який суттєво підвищує адгезію. Чекають, доки покриття повністю висохне.
Далі полотна приклеюють до основи. Клей наносять на основу, а не на лист гнучкого каміння! Клей розподіляють тонким шаром по основі. Для цього використовують шпатель з зубцями висотою у 2 мм. Оптимальні витрати клею – 0,5 кг на кв. метр.
Оскільки клей схоплюється не моментально, залишається час, щоб за допомогою гумового валика прибрати з-під поверхні повітряні пузирі. Листи клеять встик, ретельно пригладжуючи краї, внахлест клеять рідше, але в цьому випадку різаком прибирають надлишки матеріалу.
Для оздоблення кутів, колон, складних криволінійних елементів краї кам’яних листів рекомендують підігрівати будівельним феном. Після закінчення роботи поверхню обробляють фінішним просоченням, яке додатково захищає та зміцнює основу.
При купівлі слід упевнитись, що товщина листів з усіх боків однакова. Перепади товщини дуже добре видно на стиках.
Якщо при монтажі створились розриви або занадто явні стики, їх можна усунути на етапі фінішної обробки. Просоченням вкривають поверхню каменю та його ж наносять на шматки матеріалу, які залишилися після роботи. Цими урізками заповнюють шви або місця розривів доти, доки вони не зіллються з поверхнею, стануть непомітними. Після висихання рідини можна змахнути піщинки, що залишилися.
Технологія монтажу на фасади – така ж сама. Треба лише враховувати, що температура при цьому не повинна бути нижчою за 12°С, а фінішне покриття краще наносити не в один, а в два шари.
