Перед тим, як завести собі песика, слід вирішити, де він буде жити. В місті більша частина плеканців проживає в квартирах, але в заміських домах собака, особливо середнього або крупного розміру, зазвичай має свій кут на подвір’ї, де треба поставити готову буду або збудувати її з матеріалів, які залишились від будівництва.
Монтаж буди не потребує спеціальних умінь та (за присутності матеріалів) займе не більше дня (якщо знати деякі особливості). Для будування конури слід знати її габарити, визначити матеріал як для буди так і утеплювача, розташування та розмір входу.
Передусім слід визначитися з розмірами житла для собаки, воно, звісно, буде залежати від розмірів песика. Висота конури до стелі це сума висоти дорослого собаки плюс десять сантиметрів. Ширину визначають, додавши до виміряної ширини грудей собаки теж десять сантиметрів. Глибина – довжина тулуба (без хвоста) плюс 10-20 сантиметрів.
Для маленьких песиків (мопс, пекінес, такса, фокстер’єр) розміри будки (ширина, глибина, висота) приблизно складають 70х55х50 см, а розміри лазу – 30х40 см. Для середніх (боксер, шарпей, ротвейлер, самоїд) – 115х75х80, а розміри лазу – 35х50. Для крупних псів (док, кавказька вівчарка, бельгійська вівчарка) – 135х100х95, лаз – 40х60.
Хоча буда і має бути просторою, пес мусить мати можливість розвернутися в ній та простягнути лапи, але надто об’ємне житло собаці важко обігрівати.
Якщо будка робиться для маленького цуценяти, там інша таблиця розмірів. Для крупних порід (доги, мастифи) – 120х100х100см, для середніх (лайки сетери, лабрадори) – 100х80х100 см, для мілких порід (такси) 80х60х80 см.
Це внутрішні розміри. Якщо планується робити утеплення, слід додати що й товщину матеріалу утеплювача.
Процес будівництва буди для собаки: днище, корпус, утеплення стін.
Що стосується конструкції, то можливі два підходи: одне приміщення, або «двокімнатне» – тамбур та основне. Але собаки полюбляють спостерігати за подіями навколо конури, тож тамбур буде лише заважати.
Буду виставляють на піднятому над землею помості з дошок. Частина настилу може виглядати за межі буди, створюючи лежанку, а над нею бажано зробити навіс – собакам подобається бути надворі. Будку зовні непогано б пофарбувати або обшити сайдингом, але зсередини робити це не має сенсу. Поверхні стін обробляють антисептиками та препаратами від ектопаразитів.
Щоб було зручно прибирати у буді та здійснювати дезінфекцію, в невеликого розміру конурах роблять відкидний або знімний дах. У собачому приміщенні накопичуються з плином часу органічні частки, нерідко заводяться комахи, тому необхідне регулярне прибирання.
Багато хто з песиків полюбляє відпочивати на даху, тож його краще зробити односхилим, з невеликим ухилом назад для стікання води. Дах з двома схилами лише робить більшим внутрішній об’єм буди, що утруднює обігрівання, не даючи при тому тварині ніякої користі.
Коли все ж є бажання зробити двосхилий дах, треба спочатку зробити пласку стелю, щоб пес не мерз. Дах непогано вкрити руберойдом, бітумною або металочерепицею.
Традиційно для виготовлення буди використовують деревину, краще шпилькових порід, які краще тримають тепло. Але ніяких шпарин у буді не має бути, адже собаки сильно бояться протягів. Ніяких сучків, цвяхів, саморізів , що стирчать з поверхонь – бути не може.
У якості утеплювача можна використовувати повстину, полорон, керамзит, мінеральну вату або пінопласт.
В останніх випадках встановлюють паро- та гідроізоляцію для повного виключення можливості проникнення часток волокна у буду – вони викликають алергію у собак.
В морози кладуть на підлогу солому (а не тирсу), собака сам зробить собі там «гніздо», та викине зайве. За зиму підстилку слід два-три рази міняти, а в теплий сезон її прибирають.
