Студія Daniel Valle Architects, скругливши кути, змогла без знесення стін вирішити проблеми планування квартири.
Уявіть собі квартиру в старій будівлі в центрі Скулу площею у 64 кв. метри. Для такого роду будівель характерним є особлива конструктивна система несучих стін, яка не дозволяє вносити навіть мінімальні зміни. З плином часу та зміною вимог до життя це починає утруднювати життя в помешканні. Але дизайнерам мадридської студії Daniel Valle Architects вдалося допомогти мешканцям, адаптувавши існуюче планування до вимог клієнтів.
Щоб не зносити стіни, архітектори вирішили використати центральний простір помешкання для організації допоміжних приміщень. Тут розташували дві ванних кімнати, які вже існували у просторі, нові гардеробні та простори для зберігання та все це було «запаковано» у заокруглені стулки, виконані з МДФ.
Додаткові сховища в інтер’єрі були конче необхідні, адже кухня невеличка та не може дати господарям достатньо місця для зберігання. Зате «зелена стіна» стала вмістилищем для звичайних полиць, вбудованого холодильника та пральної машини.
Ніжне фісташкове забарвлення та вертикальні жолобки, що прикрашають поверхню стулок роблять масивний допоміжний блок ефектним кольоровим та фактурним доповненням інтер’єру. Решта простору спільних зон оформлено в нейтральному ключі. «Хвиляста» стіна добре поєднується з білим кольором та дерев’яними фактурами, які використані у оформленні.
У великій кімнаті також розташований триметровий обідній стіл –це центральна точка та серце помешкання, він допомагає у візуальному зонуванні приміщень. Це не лише обідній, але й робочий та учбовий стіл, а також місце для родинного спілкування. Від передпокою цей простір відокремлений перегородкою з ребристого скла, яка пропускає світло.
Зелені блоки з хвилястими обрисами були замислені ще і як ненав’язливі бар’єри межі спільними та приватними просторами – за ними розташовані дві окремі спальні. Обстановка цих приміщень проста й лаконічна. Дизайнери збільшили їх площу за рахунок балконів та адекватно спланованого вбудованого місця для зберігання.
Третя спальня була перетворена у продовження спільного простору – архітектори позбавились від дверей та розширили проріз між двома приміщеннями. Це дозволило природному світлу проникати вглибину житла. Тут розташували диван та телевізор, створивши напів-ізольовану зону вітальні.
