З цими глобальними потепліннями, незабаром може так статися, що й влітку прийдеться вирощувати рослини в теплицях та парниках. Але те, що вони потрібні взимку та ранньою весною, це факт, доведений практикою.
Для виготовлення парника або теплиці своїми руками треба обрати відповідний матеріал. Це, наприклад, може бути алюміній або деревина. Деревина приємна на дотик та добре зберігає тепло. Алюміній не іржавіє він легкий, але тепло не зберігає.
Краще за все встановити теплицю ближче до будинку, але так, щоб тінь на неї не падала. З тої ж причини слід розташовувати теплицю як надалі від стін та дерев. Але уникати треба і повністю відкритих місць. Ідеальним буде розташування грядок у напрямі північ-південь, це забезпечить більш адекватне їх освітлення.
Ці споруди можуть стояти не лише окремо, але й бути прибудованими до житла, в такому випадку бажано розташовувати їх з південного боку будівлі. У цьому випадку стіна буде акумулятором тепла, частина якого буде попадати всередину теплиці.
Теплицю встановлюють на зовсім рівний та утрамбований ґрунт, щоб він витримав її вагу. Нерідко теплиці роблять з металевим або бетонним цоколем, до якого прикріпляють каркас. У будь-якому випадку, щоб протидіяти сильним вітрам, теплиця має бути міцно закріплена.
Досить популярними є теплиці з висотою в гребні до трьох метрів. Вони можуть бути з вертикальними та похилими бічними стінками. Для маленьких ділянок дуже добрим є комбінація теплиці з навісом.
Заповнити каркас теплиці можна звичайним склом або полікарбонатом – цей матеріал не б’ється та добре зберігає тепло.
Будівництво парників та теплиць – не така складна справа, аби було б бажання. Але починати треба з простих споруд.
Плаский парник
Щоб звести невеликий парник знадобляться чотири дошки, чотири рейки для рами, петлі, пружина та шматок поліетиленової плівки (Малюнок 1).
Малюнок 1. Простий парник з відкидною кришкою
В дошках на рівній відстані (50-100 мм) від кінців вирізають на половину ширини дошки пази, ширина яких дорівнює ширині дошки. Це дозволить зібрати каркас без додаткових кріплень. Каркас встановлюють на рівній, добре освітленій ділянці. З рейок роблять раму та натягають на неї плівку. Можна використати і стару віконну раму. Всередину парника засипають родючий ґрунт, та висаджують розсаду.
Основа парника – каркас з дошок
Парник-парасоля
Таку невеличку конструкцію можна скласти за один вечір, якщо вчасно запастися необхідними матеріалами. Каркас роблять з чотирьох рейок, які прикріпляють на невеличких петлях до центрального бруска (Малюнок 2). У верхній торець бруска можна закрутити шуруп з кільцевою голівкою та використовувати його, як ручку для перенесення парника.
Малюнок 2. Теплиця парасоля. 1 – кілочок, 2 – стяжка, 3 – рейки, 4 – кільце-вушко, 5 – брусок, 6 – покриття з плівки, 7 – накладка, 8 – розтяжка.
На нижніх кінцях рейок прикріпляють кільця від мотузки-розтяжки – внутрішні та зовнішні. Зовнішні розтяжки прив’язують до кілочків. Вони мають утримувати парник, коли дує вітер.
Поліетиленове покриття парника можна зробити або з суцільного шматка плівки, або з чотирьох окремих полотнищ. Плівкову оболонку прикріпляють до похилих рейок смугами-накладками, а до вертикального брусу – цвяхами з широкими голівками. При натяганні плівку у верхній частині парника слід трішки випустити за кінці стояків. Це дозволить вільно скласти парник – парасолю.
