Дюбель за старовинним рецептом
Інколи у вирі життя складається така ситуація, коли швидше та простіше виготовити новий дюбель самому. Наприклад, коли старий дюбель випадає зі стіни, а щоб встановити новий дюбель більшого діаметру треба не лише знайти матеріал потрібного діаметру, але й відповідне твердотопне свердло.
У більшості подібних випадків, швидше за все прийдеться скористатися дідівським методом та зробити дерев’яний корок-дюбель. Щоб його зробити крізь отвір-фільєр в сталевій пластині завтовшки три-чотири міліметри протягають дерев’яний брусок. В результаті отримують непогану заготовку для декількох дюбелів. Брусок квадратного перерізу з боком, що дорівнює діаметру отвору-фільєру, бажано взяти прямошаровий, а перед протягуванням зняти з нього широкі фаски на всіх подовжніх ребрах та трішки заточити один кінець. Верхню площину сталевої пластини слід личкувати дрібнозернистою шкіркою, щоб різальні кромки отворів (яких можна зробити декілька, різних діаметрів) були гострими.
Цей метод можна використати для виготування дюбелів великого (до 20 мм) діаметру, які потрібні для встановлення шурупів у стіни з пінополістиролу, або іншого піноматеріалу, який руйнується від навантажень на сталеві шурупи малого діаметру. Такі спеціальні пластикові дюбелі не так часто можна зустріти в магазині.
Надійне кріплення інструменту у дерев’яній ручці
Якщо досить інтенсивно користуватися терпугом (напилком), або іншим інструментом, то дерев’яна ручка, насаджена на його хвостовик, розхитується та починає випадати під час роботи. Щоб цього уникнути, ручку встановлюють на клей-розтоп з клеєвого пістолету наступним чином.
Отвір під інструмент у ручці максимально швидко заповнюють клеєм-розтопом, використовуючи термопістолет, та заганяють у нього хвостовик терпуга, або іншого потрібного інструменту (мазеля, долітця). Хвостовик слід попередньо розігріти паяльником або праскою приблизно до температури 60-80 градусів. Коли клей застигне, ручка вже не буде випадати з інструменту.
Якщо на інструмент треба насадити нову ручку, в ній спочатку висвердлюють ступінчастий отвір під хвостовик, використовуючи по черзі свердла різних діаметрів – тут за щільністю посадки пильнувати не треба. Потім роблять ту ж процедуру з пістолетом, як і тоді, коли ручка просто відпала. Ця технологія підходить і для встановлення ручок на штихелі та надфілі, причому у випадку з надфілями немає необхідності розсвердлювати отвір уступами.
