Хто хоч раз у житті спостерігав, як з невиразної грудки глини виникає красива та корисна річ, той обов’язково відчує бажання засвоїти засоби та техніку роботи на справжньому гончарному крузі.
- На гончарний круг з розмаху кидають грудку глини розмірами з кулак. Поверхня кругу має бути зволоженою, але не мокрою. Так досягається потрібне зчеплення між глиною та кругом.
- Спочатку грудку глини слід відцентрувати. Для цього лівою рукою натискають на масу, доки заготовка не почне обертатися рівномірно. Правою рукою при тому натискають збоку по направленню до лівого зап’ястку.
- Два-три рази з глини формують вузький конус та знову повертають у колишній «плаский» стан. Це конче потрібно для видалення всього повітря з маси глини, що обертається.
- Далі цій «пласкій» заготовці, що обертається, починаючи з середини гончарного кругу, поступово надають потрібну форму.
- Обережно формують ненаскрізний вертикальний отвір в центрі глиняної грудки. При цьому має залишитися досить матеріалу для денця виробу, щоб потім його можна було легко відокремити від круга.
- Товстий шар глини, який ковзає між пальцями, треба поступово загинати назовні до тих пір, доки не буде досягнутий потрібний діаметр виробу.
- Тепер чаші можна надати бажаної форми. Стінки вироби з усіх боків мають бути однакової товщини.
- Закруглений гладкий край чаші формують за допомогою оправки, але пальцями можна надати будь-яку форму.
- Щоб зняти готову чашу слід сильно натягнутим дротом відрізати її основу від гончарного круга, що обертається повільно.
- Гончари, коли ліплять, використовують дерев’яні шаблони, наприклад, для того, щоб зробити зовнішній бік посуду гладким
- Таким чином до посудини приєднують порожнистий носик, якій виліплюють окремо.
-
Після декількох днів сушіння, коли виріб набуде твердості, кількома шматочками глини його прикріпляють до круга у перегорнутому положення та формують дно.
Для роботи з гончарним кругом потрібна лише особлива гончарна глина, в якій немає шамотного пилу, тому її легше обертати. Щоб глина легко ковзала між пальцями руки час від часу змочують у мисці з водою. Процеси підготування глини до роботи, переділки та ліплення (5-8) мають бути добре відпрацьовані декілька разів, лише після цього можна починати виготовлення бажаного виробу.
Дно формують за допомогою залізної обточки (12), для того, щоб зробити його увігнутим. Тоді посуд отримає стійку основу.
Перед першим випалюванням глиняному виробу дають повністю висохнути у прохолодному провітрюваному місці. Термін сушіння залежить від товщини стінки та може продовжуватися від двох до шести тижнів.
При першому (бісквітному) випалюванні з глини видаляється вода. Після чого глина вже не розчиниться у воді, а водонепроникною вона стає після поливи при другому випалюванні. Зараз є досить великий вибір полив та фарб для глини. Кольори при випалюванні добряче міняються, для одержання потрібного кольору важливо підтримувати назначену температуру випалу.
- Після першого випалу виріб вкривають поливою, порошок якої розводять водою.
- Поливу вливають у виріб через дрібне сито – це необхідно для отримання рівної та гладкої поливи.
- Обертаючи та перекидаючи посудину добиваються рівномірного розподілу поливи по її стінках, залишки зливають.
- На зовнішній бік виробу поливу можна наносити різними методами, наприклад, пензликом, при цьому після випалу поверхня стане фактурною.
- Рівна полив’яна поверхня створюється після занурення виробу у розчин поливи. Перед випалюванням дно має бути вичищене.
- Поливання розчину поливи на виріб також дає після випалу гладку поверхню. Перед випалюванням слід пензликом зафарбувати сліди пальців
