Багато хто гадає, що простіше, ніж точіння ножа може бути лише забивання цвяхів. Але це не так, і нікчемні результати точіння невмілим виконавцем тому свідоцтво. Все ж, якщо не брати до уваги якісь ексклюзивні ножі, це дійсно – не складно, але деякі елементарні правила у цьому ділі існують.
Перша типова помилка – подовжнє просування леза під час загострювання. Таким чином побудовані майже всі точилки, які реалізують майже у всіх магазинах. З їх допомогою все ж можна досягнути прийнятної гостроти, але зовсім незабаром ніж знову прийдеться точити. І недалекий той час, коли клинок зовсім втратить свою форму та стане непридатним до користування.
Правильніше рухати ніж не вздовж, а впоперек, вперед різальною кромкою, ніби «зрізуючи» тонкий шар з абразиву. Тоді на різальній кромці створюється упорядкована мікроструктура, яка при значному збільшенні нагадує серейтор – щось типу мікропилки. Так і має виглядати фірмове заточення. При різанні така пилочка ніби угризається у матеріал.
На другу помилку попадають володарі швидкісних точильних кругів, на яких дуже зручно точити лопати, сокири, долітця та мазелі, або вже зовсім прості дешеві ножі. Все діло в тому, що тонесенька різальна кромка при верстатному заточуванні моментально перегрівається, а у справжнього ножа лезо завжди загартоване. Метал від нагрівання відпускається, та гарт зникає. Ніж зіпсується назавжди, адже у домашніх умовах загартувати його не вдасться.
Потрібен точильний камінь. Обирати зараз є з чого, вартість виробів може коливатися у широких межах, навіть сягати сотень доларів. Але багатьом фахівцям до вподоби старовинні абразивні вироби, які ще можна розшукати на залізних базарах.
Для більшості використань «арканзас» або «водяний камінь» зовсім не є необхідністю, крім того для такого інструменту треба мати відповідні навички. Може вистачити й недорогих двобічних абразивних брусків з Польщі або Китаю, які роблять з електрокорунду (оксиду алюмінію). Ціна –долар-два за штуку. Їх не жаль позбавитись навіть після незначного рівня зносу. Першорядне значення для якісного заточування має саме площинність бруска.
Наприклад, треба заточити легкий складаний ніж з лезом у сім сантиметрів – Buck QuickFire для олівців та більш важкий туристичний Tramontina Camping з довжиною леза 14 см. Обидва добряче зношені та затуплені.
Лезо Buck QuickFire зроблено з високо вуглецевого різновиду бюджетної мартенситної неіржавної сталі марки 420, що обробляється особливим термічним методом в спеціалізованій фірмі Paul Boss яка спеціалізується на гартуванні. Завдяки цьому за характеристиками її можна порівняти з набагато дорожчими марками сталі для ножів.
Про матеріал другого клинка нічого достеменно невідомо, крім того, що виробник вказує, що це – неіржавна сталь. Але експлуатація цього ножа показала, що сталь тут дійсно непогана, мабуть та ж 420-а. Але точити ніж давно треба.
Перш за все заклеюють лезо скотчем, залишивши відкритою різальну кромку. Це запобігає виникненню дефектів від неочікуваного контакту з абразивом бічної поверхні. Це зовсім не зайве.
Далі слід обрати кут заточування. Він складає 20-30°для простих ординарних ножів. Для цього «прицілюємось», прикладаючи до бруска різальну кромку під різними кутами. Треба відчути та «злапати» вірний кут рукою і в подальшому чітко витримувати його на протязі всього процесу точіння.
Якщо ніж з якісної сталі надто швидко тупиться, слід спробувати збільшити кут заточування. І навпаки, якщо потрібної гостроти не вдається досягнути, кут заточування можна трішки зменшити. Однак не варто без необхідності його змінювати: він встановлений виробником, з урахуванням параметрів та призначення ножа.
По черзі точать кожний бік – по всій різальній кромці рівномірно. Термін точіння залежить від сталі та властивостей точильного каменю. Частіш за все вистачає десяти-двадцяти рухів, та навіть і менше. Не треба надто притискати лезо до бруска, але воно і не має просто ковзати.
Заточену різальну кромку корисно трішки відполірувати, щоб її поверхня довше зберігалася до наступного заточення. Це зручно робити на урізку шкіряного ременя, можна і старого, його кладуть зворотним боком на рівну дощечку. При поліруванні ніж має пересуватися обухом уперед. Пришвидшить роботу паста ГОИ, якщо нею перед процедурою натерти ремінь. Але важливо знати міру та вчасно зупинитися, інакше можна затерти мікро зубчики, що створилися на різальній кромці. Легко пропустити цей момент при користуванні полірувальною пастою.
На завершення слід наочно упевнитись у задовільній гостроті ножа. Тут можна «шинкувати» папір у висячому положенні, або просто різати хліб, щоб він не кришився.
